2005-02-27 : hel : Залежність

Хтось хапає її за ногу, а вона всеодно біжить. Світло падає на підлогу та від нього вона скрипить. Потім сходи, відкриті двері, повний зал обридлих обличь. Ніби хоче торкнутись стелі й залишитися з кимсь віч-на-віч. М"яке крісло, але не закриті очі. Дуже дивно, пів зали давно вже спить. у людей дуже рідко є доспані ночі, щось завжди залишають до ранку світить. Так просидівши із годину, і не слухаючи його слова, вона, власне, чогось червоніє, може шось у собі відкрива?.. Після лекції довго стоїть у холі, ніби й не розуміє, що він вже пішов. Чи лише він професор у її долі? А чи може він іншу собі знайшов?

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4582.html