2005-02-28 : hel : \"Ганьба!\"

Відпускаю тебе, йди, не стій! Не тобі прискорювати мого серця бій. Не для тебе жила і буду жить. Може знову навчуся себе любить. Я так рада, що буду малювать і до ранку у темне вікно втикать. Відчувати вітер, сонце і дощ. Та якщо не підеш, не піду також. Та ти йдеш, і я вдячна тобі за це, на останок не треба казать слівце. Клен простоїть все літо і облетить, і тобі не потрібно мене розуміть. На папір не лягають мої слова. Я спіткаюсь, а натовп кричить"Ганьба!" Зупиняється час і моя ріка завмирає на мить, не росте трава.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4589.html