2005-04-30 : Намнаплеватьштейн : те, чого ти ще не бачив

воно маленьке і трохи гидке воно пухнасте і з голим животиком воно безмовне, сліпе і м”яке воно здригається з кожним дотиком воно без обличчя, без ніг, без рук воно дзвенить і змінює обриси його коливає найменший рух воно не сприймає конкретні образи воно не сприймає... лише тремтить його желатинове серце-краплина йому або лячно, або болить або воно просто спить, як дитина і тільки тоді, коли я приходжу додому коли опівночі вмикаю свої сльозинки коли знімаю з себе макіяж і одяг коли змиваю із пилом спітнілу втому коли ховаюсь під ковдру і гасне світло воно заповзає в мої холодні долоні і разом зі мною заходиться в тихім плачу і разом зі мною довго не може зігрітись і тільки воно вислуховує кожну сповідь за кожний мій день, за кожну мою ненависть бо воно – це остання справжня частина мене бо крім нього від мене вже зовсім-зовсім нічого справжнього не лишилося

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4924.html