2005-09-06 : Сум : ххх

Вона йшла, кроками малюючи На піщаних дорогах життя, Ні про кого із нас не сумуючи, То вона була, жаль що не я. Доторкаючись зоряних ліній, Танцювала на грані буття А волосся було сиве-сиве, То вона була, жаль що не я. Залишаючи вітру неволю Сонцю смуток а світу тривогу, Жаль що я не зустрілась з тобою На тіх самих піщаних дорогах. Де тепер ти, шукаю усюди, Починаю з початку, йду геть Мені б бачити тебе секунду Сиву подругу мою - смерть.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/5904.html