2005-09-14 : Сум : Одинаки.

Мініатюрами життя завалюючи пам'ять Я зненацька розумію що ти є Зовсім поруч - у цьому вимірі, Але Нібито з іншого пространства. І твої очі, що розфарбовують погляд, Можна годинами слухати оди твоїм принципам Тримати тебе за руку і навіть кохати Хочаб за те, що ти прийшов з іншого світу Майже як і я. Але щось тут не є справжнім, Може моє бажання зрозуміти все? Може наше життя по одинці, А може то я не справжня в твоєму всесвіті? У будь якому разі Ми намагаємось втікти один від одного Не поринаючи в глибини І не створюючи стосунків В яких потім просто не можливо буде Розібрати хто з нас є хто, Тому знов сховаємось в своїх штучних будинках З табличками на дверцятах "Одинаки".

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/5974.html