2006-05-26 : Андрій Любка : накриття

накриття Ранок принишк і закоцюрблено тулився до мого погляду, наче вуж. Кричала скажено вигнута вулиця про давній спомин, якого не руш. Хрипіли дерева про сутність вітру, Скрипіли вікна про сонний протяг. Чекав п*яниця якийсь півлітру, неначе з*яву Господню в плоті. Іржали двері, неначе коні, Стогнали дзвони, немов в полоні. Шум залітав у стійла бездонні, у мого розуму буйні затони. Шкварчало сонце, немов в олії, Шипіли хмари, від бігу пінні. Горіли очі і в них горіли Осінніх багать приглушені тління. Скроні стукали, як барабани, борсалась думки темна комора. Затихлу свідомість безглуздий ранок хоч не хоч, накриє, як ковдра. Андрій Любка

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/8550.html