| Чекаю
коли стане байдуже… Зачароване коло протесту не дає щастя. Тому легше руйнувати все що навколо, тобто себе.. Брудні прояви нашого світогляду лякають і єднають. Ми поряд через відстані тому що інші - лише привиди, їм не можна вірити. Але життя рве нас на шматки, привчає до самодостатності. І от ми сміємося крізь сльози, стрибаємо, обнімаємось! Ніби в останнє… |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9826.html |