2006-10-26 : Аня Раскі : Сумно, коли погано...

Чекала на тебе даремно, боролась із правдою, маревом, сном. І сльози, і відчай, і темно, і звивини мізків зв*язались вузлом. Мені вже нема де стояти, і валить до низу земля по краях... свідомо зриваю волосся, свідомо нанизую палець на цвях. Ти спогади навпіл порізав, і крики без звуку, і очі мов лід, зв*яжіть мої руки залізом, Щоб я не роздерла цей радісний світ.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/9974.html