2006-10-26 : Вадиm : Пусте

Знову сумно, малюю вдома. І кімната немов пустеля. Розтікаються так знайомо свіжі крапельки акварелі.. Так годину, а потім чую в телефоні знайомий голос. Він нагадує «час не спиниш», треба знову ставати в коло.. І тоді поглинають справи, метушня і все те, що «треба» На малюнку удома трави я лишаю, і сине небо. Так я іноді залишаю, або просто приношу в жертву те, що нібито другорядне, але не дає померти.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9975.html