2006-12-28 : Nonhuman-girl : ДОРОГА

Я кволими ногами Ступаю по піску. Забутая богами У темному ліску. Загублена у світі, Приречена для мук. Згадаю ції миті, Немов, голодний крук. Ступаю по дорозі, Не маю більше сил. І йти уже не в змозі, Ковтаю гіркий пил. Але іду поволі, Навіщо? Не скажу. І ноженята кволі Я ледве волочу. Куди прийду? Не знаю. Коли прийду? Хто зна! Про це я не питаю, А поки йду без сна. Дорога не відома, Дорога без кінця. Веде до мого дому, А може до творця. Веде до серця твого, А може поза ним. Проклятая дорога, Закутаная в дим. Повіє вітер в полі, Туман той розжене. Кругом дерева голі Лякатимуть мене. Невже це все зі мною? Невже це все не сон? Поставлене юрбою, Моє життя на кон. За віщо, милий Боже, Ти долю мені дав, Пов”язану з дорогою Без права на причал? І не існує відповідь У п”яному мізкУ. Я кволими ногами Ступаю по піску. 04.2003.

КОММЕНТАРИИ Басаргин Сергей 99641   2006-12-28 23:21 ничего так тока проклятая и закутаная вроде не украинские слова хотя может для поэзии это считается простительным) кволи ноженята - это зачотно) gurgen 99716   2006-12-29 12:45 Если речь идет о корабле(в данном случае о человеке-корабле), тогда причал воспринимается нормально, но тогда песок не в тему, тут бы чего-то подправить, а так мне понравилось

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10458.html