| Моє серце –
поштова скринька, порожня, притрушена снігом. Забута тобою адреса. Вітер заклинання шепоче, не може вже мою врятувати душу. Нанизує кільця диму на змерзлі, холодні пальці. Самотність приходить незрима. Чи варто від неї ховатись? | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12352.html | ||||||||||||||||||||||||