| Чому завжди так – те що маємо не цінуємо?
Чому проходячи мимо, ти просто проходиш, І нічого нового в твоєму погляді А ні щастя, а ні свободи… Навіть десь загубилася гідність… Чому завжди хтось чекає тебе не той Та пам’ять малює сирі перспективи Вітання, вечеря, залишки сексу Під холодною ковдрою… Нема відповіді як і нема сенсу Питати щось в когось Все одно тільки ти, ти сам Винен в тому що проходячи мимо Ти прости проходиш… крізь життя. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12359.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||