| Я вас пам’ятала,
коли стрілка запівнічно гамувала свій рух. Пам’ятала вас посміхом, мов терпку виноградину, холодні бризки води по холодній бруківці. Я збирала вчорашні звуки, аби зв’язати в химерну мелодію ваших голосів. Я вас впізнавала у лабіринтах чужих вуличок, що дихали чужим спокоєм, пахнули моєю тривогою... У надсвітанковому маренні я вас пам’ятала. | ||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12384.html | ||||||||