| Нецка-слон на підвіконні,
Кава в чашці, скло вікна, В небі світять зорі сонні, Серед них твоя одна. Звівши погляд в небо темне І не скаржусь й не молюсь, Відкидаючи щоденне Десь думками я гублюсь. Нецка-слон на підвіконні, На твоему теж така, В небі світять зорі сонні, Серед них моя одна. Зараз може й ти міркуєш, І не мрієш й не клянеш, Просто ти тепер сумуєш, Бо Аннет не повернеш. Дарувало ж небо гожу, Долю кожному свою, Дарувало чимось схожу, Тільки не на двох одну. | ||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12621.html | ||||||||