2008-08-05 : андрій олексюк : ***

Чомусь я сидів...і бачив Як заходить сонце за ліс. Вітер закидав пахощі квітів Мені в ніс. Тіло сиділо, темніло Не сміло... Несміло посміло дивитися це Вникнути, зрозуміти,пізнати Смак ,відчути, свободи. Над лісом злетіти схотіло... Посміло?! Що тіло?! та не воно! А думка маленька Лиш вродилась дурненька Захотіла покинути тіло І полетіти До сонця,свободи... З ними з’єднатись Серед подібних кохатись... Машина повз проїхала Гуділа... Спудила тіло, Не встигла думка злетіти Між рядками впинилась.

КОММЕНТАРИИ Сплюшка 134952   2008-08-05 11:13 шось рідне, подібне,примарне твої слова легесенькі... так ніжно пишеш wdr 135014   2008-08-06 02:10 Тіло сиділо й злетіло Гуділо... Спуділо... відчувається що тілу було нічого робити і воно почало грати з літерами наче у мозаїку. Не склалося. Ivan Kulinski 135025   2008-08-06 07:35 Трохи сиренький текст. За закiнчення +1, а перечитав би лише допрацьований варiант.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13869.html