| Несміло слово сяде на плече –
Не ворухнусь - боюсь злякати. Безслів'я з ран як кров тече, Роз'ятрює старе, вогнем пече, Примушує думки блукати В морозних нетрях дня. У відчаї гортатиму словник, Шукати буду відповідь на запитання, Блукаючи посеред тіней слів німих, Знаходячи лише розчарування На сконі пошматованого дня. І знов блукає думка серед рим моїх, Раптово губиться у їх завії, Словами падає на вже зчорнілий сніг, То лащиться облізлим псом до ніг, Стирає з пам'яті весняні мрії Холодною байдужістю ще ненародженого дня. Розворушу у собі страх, Дивитимусь налякано у ніч, Де всі слова – загублені в снігах, Де всі слова – давно уже німі. | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14734.html | ||||||||||||||||