| Як довго я кричав коли мені було погано
здається всі стіни чули як я кричав я хотів щоб вони кривились, скаженіли - ці стіни! щоб сипалась стеля й мій крик досягав вищих поверхів теж щоб я насправді в це повірив відкрив рот наповну і кричав запльовуючи все кров’ю щоб летіли соплі з розламаного черепа гострими скалками кісток вдаряючись у штукатурку а вона відколювалась шматками й падала на підлогу ніби уповільнена криком отже у мене не лишилось голови тільки атлант оголений блискучий і штукатурки Помпеї в розвалинах простору безпорадні вже й не знали що думати | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/16711.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||