| Так не хочеться
помирати сліпим кошеням в оточенні сліпої води німих речей і рук порятунку холод затікає в тіло наболілими лапами закривавленими пальцями ой як гребти воду не хочеться шуміти повітрям — слухати це не хочеться а може — варто померти кошеням на мить зупинитись і почути пісню дна німу що підстилатиме спину підпиратиме хребет — здійматиме ніби невидимою долонею — сна і виснаження над тобою здійматиме і відчути — як пісня — твоєю зрадою життя ізвивається і наскільки м’яка вона від мовчання від хвилястих витоків крові з пальців із суглобів та поверхонь кісток очних чаш в яких очі купаються й відділяються мов медузи разом з хвостами відгнилих нервів закопає зариє дно мене голову затискаючи найглибшим піском переминаючи кістки витираючи кров у навколишнє загубить частину від мене дно протягне піском грунтами твердими, гранітом й покаже голові моїй світ всього лише з іншого боку Землі — рідний світ ясно покаже та не бачитиму — бо світ — камінь для мене бо вмер я сліпим кошеням так само сліпим і зістався | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16965.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||