| ні, що ти, бодай би тебе взяло лихо....
я давно не пишу... тільки тихо годинник стоїть... і пташки у душі його квітнуть і зась співати.... ніпрощо написати важче аніж про біль, ніж про радість, чи сум, ачи спокій, якого по вінця. ніпрощо - стан між сном і буденням. впіймай же мене за видих, за нитку з грудей і спини стопкадром. що лишилось? не в силах заснути, не всилах гармидеру світа надати якийсь алгоритм, відчуваю, щоб звершитись, треба лиш теплого краплю, і такого знайомонезвіданогострого: квітів пташок в годиннику - пульсу твого. завіса. | ||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18177.html | ||||||||||||||||||||||||||||