2010-12-06 : олейна : ритм'н'блюз

Ритм'н'блюз "Моя зима" Хто торкається руками до дощу? Хто не з вами? Хто не з нами? Я мовчу Хто купається в рясному туманІ? Хто не каже ані слова і мені? Ти? Ні? Світ – не сцена, він не тло і він живий. Притуляється мені до голови Переливами зливає сум і шал, Щедро радість одділяє, жар і жаль. Хто ти світе? Хто у світі? Хто в мені? Недолугі ці питання і дурні. Але я, коли підступить самота, Зодягаю радо посміхом вуста Й відчуваю: світ вирує і бринить Кожна крапля переповнює й п’янить І невідповідь на всі мої слова Теж змістовна, і прекрасна, і жива. Пошерхла, мов обличчя пращура, похмура, вистигла земля, коханням втомлена й нещастями, озиму душу віддала. Коліна гнулися тополями, хитали вербами вітри, і квіти клали голо й зболено на цвинтар вічної землі. Так сіро плакалось світанками, так люто билася зима, так струнко караулом парковим йшла пам'ять біла і німа. І ні душі, і ні пташиночки, Ні порошиночки навстріч. Лиш сум стояв – немов за гинучим, ще й сон такий був сніговий, що аж завмерлось. Люди знічені, Не знати думи нам земні: «Яке це щастя – відпочити і Прокинутися навесні!» Не віпускай! Так тобі промовляє людина. Не відпускай - ти читаєш в очах і тримаєш. Та чи тобі ці слова? Бо в останні хвилини Бог його знає, до кого вона промовляє? Ти одійди. Дай напитись простОру й спокОю Не метушись, не нагнічуй, не тисни як туга. Все що повинне, повік залишиться живою Силою, спогадом, духом коханого й друга. Болем своїм не затьмарюй хвилини прощання. Сльози? Нехай. Тільки горя не треба й поготів. Смерть – це те саме життя. Як землі обертання З півночі в південь, із заходів – знову до сходів. Тссс, не відпустить... То хай не бентежить незнання тих безупинних і непроминущих відльотів.

КОММЕНТАРИИ олейна 223242   2010-12-06 23:34 будь-ласочка, не кажіть нічого про великі букви змість наголосів -вони мені теж не подобаються, добре? Yuta 223243   2010-12-06 23:46 добре це дуже добре Yuta 223244   2010-12-06 23:47 перше й друге олейна 223245   2010-12-06 23:48 ---Yuta 2 дякую це від утоми Yuta 223246   2010-12-06 23:53 Та нi Вiд утоми хiба можуть бути такi рядки? Звiсно...)) Olena Semenchuk 223247   2010-12-07 00:03 якось сумно і про наболіле, чи мені здалося. + Yuta 223248   2010-12-07 00:04 ---Olena Semenchuk 6 так Літ. редактор 223249   2010-12-07 00:28 Навіть не знаю, як іще можна позначити наголоси... Хіба курсивом, та його тут немає. Якщо не аналізувати вад форми, то воно таке щире, що навіть " в туманІ" не псує) + не скажу скільки) Алекс 223250   2010-12-07 06:58 очень понравилось + много олейна 223253   2010-12-07 08:26 дякую, швидше наболілим, ніж про наболіле nonhuman-girl 223258   2010-12-07 09:31 перше мені взагалі не сподобалось - немов підліток писав. - нулик друге сподобалось +1 хоча меня здається, що краще було б "«Яке це щастя – відпочити і Прокидатись навесні!» " третє - +0,5 стосовно наголосів - вважаю так і треба писати, бо це полегшує читання таким неграмотіям як я )) олейна 223259   2010-12-07 09:36 ---nonhuman-girl 11 можливо, але і прокидатись на весні - більше по ритму, як на мене. У мене ще несівже сприйняття, у мене воно ще в голові гуде то я не обєктивна Loffofora 223266   2010-12-07 10:36 "Й відчуваю: світ вирує і бринить Кожна крапля переповнює й п’янить" А це про женскій алкагалізм??? олейна 223268   2010-12-07 10:43 ---Loffofora 13 аха:) я тя лублу Loffofora 223269   2010-12-07 10:49 клали голо. а як це класти голо, це до колін відноситься? тобто коліна гнулися і голо клали квіти? просто інтересно, я без зайобів. олейна 223270   2010-12-07 10:58 ---Loffofora 15 я не могу обяснить, без зайобів я пИсала из астрального тела и ниччо пояснить о написанном не могу- устала Loffofora 223271   2010-12-07 11:01 Поміняв бі "і" й "Й" Тіп таво Лиш сум стояв – немов за гинучим, і сон такий був сніговий, що аж завмерлось. Люди знічені, Не знати думи нам земні: «Яке це щастя – відпочити й Прокинутися навесні!» ну хз якесь передпенсійне таке тягуче. олейна 223272   2010-12-07 11:02 так спершу й було "і сон такий був сніговий" ---Loffofora 17 nonhuman-girl 223285   2010-12-07 11:47 ---олейна 12 та я сама сейчас перечитала и не пойму... может точно как Лофа пишет поменять буквы и на й nonhuman-girl 223286   2010-12-07 11:47 но концовка точно немножко выбивается из ритма. олейна 223287   2010-12-07 11:52 та ну не, я не знаю... мне вродь намальна читается проКИнуТИсяНАвесНІ неЗНАтиДУмиНАМземНІ -!-!-!-! і це щАЖзавМЕРлосьЛЮдизнІчені якЕцеЩАСтяВІДпоЧИтиі -!-!-!-!-- -!-!-!-!-- zbegla 223291   2010-12-07 12:59 спасибо лирично а настроение первого напомнило "Вночі" Вакарчука олейна 223292   2010-12-07 14:13 ---zbegla 22 как-то я эту пестнь не слышала zbegla 223294   2010-12-07 14:27 ---олейна 23 это альбом ясмаленькойбуковки 223297   2010-12-07 15:15 не відпускає Леокадия 223300   2010-12-07 17:31 Наверно, это здорово. Но переводчик сломал мне моск :) олейна 223309   2010-12-07 19:50 ---Леокадия 26 Ритмьн'блюз "Моя зима" Кто касается руками струй дождя? Кто не с вами? Кто не с нами? Умолчу и я Кто купается в густом тумане? Кто ни слова не промолвит даже мне? Ты? Нет? Мир - не сцена, он не фон и он живой. Прижимается ко мне он головой Переливами сливает грусть и скорбь, Щедро радость отделяют, жар и горе. Кто ты мир мой? В мире кто? И кто в нем я? Нелепые эти вопросы и глупые. Но я, когда подступит одиночество, Примеряю радостную улыбку на уста И чувствую: мир бурлит и звенит Каждая капля переполняет и пьянит И отсутствие на все мои вопросы Так содержательно, и прекрасно, и живо. Покрытая морщинами, словно лицо предка, мрачная, остывшая земля, равно уставшая от любови и от несчастий, наконец отдала озимую душу . Колени гнулись у тополей, раскачивали ивы ветры, и цветы клали обнаженно и горестно на кладбище вечной земли. Так серо плакалось рассветами, так яро билась зима, так стройно караулом парковым шла память белая и немая. И ни души, и ни птицы, Ни пушинки навстречу. Лишь грусть - словно по гибнущему, да сон такой снежный, что даже застыло все. Люди смущенные, вам неизвестны думы земли: «Какое это счастье - отдохнуть и Проснуться весной! Не отпускай! Так тебе говорит человек. Не отпускай - читаешь в его глазах и держишь. Но тебе ли эти слова? Потому что в последние минуты Бог его знает, с кем человек говорит? Ты отойди. Дай пространства ему и покоя Не суетись, не накручивай, не дави тоской. Все что должно, навеки останется живою Силой, воспоминанием, духом любимых и друзей. Болью своей не омрачай ни минуты прощания. Слезы? Пусть. Только горя не надо и подавно. Смерть - это та же жизнь. Как земли вращение С севера на юг, и от востока - к западу. Тссс, не отпустит ... Так пусть не смущает незнание этех непрерывных и непреходящих отлетов. олейна 223310   2010-12-07 19:58 ---zbegla 24 буду знать и послушаю, спсб ---ясмаленькойбуковки 25 :) griol 223324   2010-12-07 21:00 ---олейна 27 "Мир наполнен печалью. пустота окружает людей. Одиночество наполняет их сердца." олейна 223325   2010-12-07 21:26 ---griol 29 аха, приветик ты знал? griol 223327   2010-12-07 21:56 не, я по хохляцки ни бельмеса олейна 223328   2010-12-07 22:00 ---griol 31 см олейна 27 griol 223331   2010-12-07 22:21 ---олейна 32 я каменты не читаю олейна 223332   2010-12-07 23:34 и млацца, неча ---griol 33

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18460.html