| Лишається як собаці мовчати,
Дивитись віддано, Ходити і зустрічати Нічийні потяги згублені. Магічні рухи, вив"язувати шаманські танці, Вірити в обереги, носити їх випадково І дивуватись, чому ж діє? Спіймані овочі плавають в банці. Літо таке-от собаче, Щось для мене щось значить, А щось нічого не значить. Потяг нічийний мчить до зелено-блакитного моря, через жовто-гарячі ниви, Аби заглянути краєчком ока Тобі у серце. Бачиш тепер він сміливий, а я не смілива. Аби лиш знати, що ти щасливий... Без тебе самотньо. Не сердься. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19043.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||