2011-10-17 : nlo : гор и зонт
[Имя автора было скрыто первые сутки]

Я, напевно, забув, що схід сонця на сході, Стою обличчям до західу. Вже світанок, а я як золоте опудало - Безсилий і безпорадний. Поверніть мене на стовісімдесят, Розкрийте очі, покажіть диво. Я просто забув вдома компас І звертаюсь невпевнено, несміливо До дерев, як до помічників мандрівника, Слідкую за течією хмар в віддзеркаленні річки, Намагаюся посмикати свою мрію, В надії, що повернеться, за косички. Кожен раз, розплющуючи очі, біжу на ґанок. (хоча, пізно лягаю, головне - пізно встаю) Сили природи, не так стрімко! Подаруйте світанок! Я буду, обіцяю, глядачем у першому ряду...

КОММЕНТАРИИ шранс вадыговыдж 240328   2011-10-17 01:31 фе Yuta 240334   2011-10-17 09:25 буе Yuta 240335   2011-10-17 09:26 до захІду?.. нлоха, це ти? nlo 240342   2011-10-17 13:04 ---Yuta 3 а ти? Останні два круті! +0.5 Chinasky 240344   2011-10-17 13:12 -2 Olena Semenchuk 240380   2011-10-17 18:33 налетели на автора, изуверы +0,5 Loffofora 240498   2011-10-19 12:25 еу рібята а шо ви доєбались до "західу" ДИВІТЬСЯ СЛОВНИК, там є слово захід - тобто мироприємство і до нього звісно треба стояти не жопою

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/19266.html