2011-10-23 : Ivan Kulinski : ч. буковскі. смерть мухи у траві на маріпоза авеню (переклад)
| прокляття визнання
the damnation of recognition (1962) навіть генії іноді пролітають, талант, курва, завжди продатися може. обережно, хлопці, визнання досягається тяжко, а позбутися його неможливо. пам’ятайте, чим ви жили в холодних своїх кімнатках, і знайте, що боги були до вас прихильними. а натовп насправді нічого не вирішує, втім, як і ви самі. смерть мухи у траві на маріпоза авеню the death of a bee in the grass along mariposa avenue (1962) муха впала, муха приречена, в муках буде вмирати. цокання годинника стосується всіх без винятку. спитий художник із 309-го не більш кінчений, ніж Господь, котрому врешті-решт світить карколомне падіння з його понадбіблійних висот, у той час як радісні алканиги спускатимуться на схід п’ятою вулицею у вічність, під звучання моцартівського концерту для фортепіано, мов тигри, що стрибають на падаль. муха впала, вона проклята і приречена на муки, як і ми, і на життя припадає — мить: трава, брунька і сусідка, що проходить повз. я зустрів жінку i met this woman (1971) я зустрів жінку, й вона сказала: ти справді огидний, і почала видавлювати мої чиряки. вона давила їх, де б ми в цей час не були: у машині, в магазині, в ліжку чи в парку. в перервах ми кохалися. я позбувся чирок перш ніж втомився від любові. що ми будемо тепер робити? — запитала вона. трахатися — відповів я. потім вона почала висмикувати щипчиками волосся із моїх вух і носа, навколо очей, із брів і задниці. ми покінчили з волоссям. чим ми тепер будемо займатися? — запитала вона. трахатися — відказав я. я позбувся чирок і волосся перш, ніж любов скінчилася. вона спакувала свої речі і звалила цієї ночі, після того, як вичистила сірку з моїх вух. надзвичайна жінка. всю мою любов лишаю їй (А. М.) all the love of me goes out to her (1969) добре озброєний аргументами у відповідь Папі, йду своєю дорогою поміж кволих людей аби знайти причини для моєї смерті і мого життя; цей день чудовий для тих, хто любить дні — а для тих, хто чекає на ніч, як я чекаю, цей день — лайно, а лайно належить спускати у каналізацію, і я відчиняю двері невеличкого кафе й офіціантка в темно-синьому підрулює так, наче я замовив її. «три фазанячих ніжки», — повідомляю, — «філе курчати і дві пляшки нормального французького вина». вона відвалює, погойдуючись у своєму синьому, я віддаю їй всю свою любов, та це безнадійно, я нидію, витріщаючись на кімнатні рослини, кажу їм подумки: чи можете ви любити мене? чи може тут щось трапитися? чи мають тротуари конче бути тротуарами, чи мають генерали і надалі подумки реготати, чи повинна завжди тривати відсутність правди? я дивлюся ліворуч і бачу хлопця, який длубається в носі, розмазуючи здобуте по стільцю, точно — думаю я — ось твоя правда і ось твоя любов: шмарклі, що засихають на стільці впродовж гарячих ночей коли пекло підіймається і просто-таки тріскотить навколо тебе. рослини, — кажу — чи ви можете? і відриваю шматок листка, подібного слонячому вуху, і стеля розвалюється на тріски, рай це сходи донизу, офіціантка підходить і питає: «це все, сер?» і я кажу «так, дякую, цього достатньо». скан-копії оригіналів рукописів взято звідси: http://savebukowski.org/manuscripts/manuscriptsUncol.php | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19291.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||