| Немає ніякого вибору,
крім іншого вищого виміру. В той день, коли врешті ми вимремо, воздасться по віршам і вірі нам. А Волга – як Волга – широка і довга. Ми бачили райдугу й сірого вовка. Ми бачили, вервиці сипались долу із рук неприкаяних пасинків долі. Немає законів, крім десяти. Наш дао довів: треба далі йти. Накаркали карму ворони нам. Від куль не прикритись коронами. А в Гангу ми, може, купатися й раді. Та Ганг так далеко, що ми в Сталінграді. Ми бачили Родіну Мать посивілу, Мамаєв курган та ще й власні могили. ***** Схоже, брате, усі вони знають, що трапиться з нашими. І, напевно, уже запасаються сіллю та салом. Ох, я рада – ти досі в підвалі записуєш соло. Трохи сумно – ми навіть не встигнемо стати кращими. Цілий березень Сонце плювалось гарячою мервою. Цілий червень у череві Гайї родились торнадо. Ох, я рада – із втратою тіла закінчаться зради. Трохи страшно – давно я уже не бувала мертвою. Розумію, не зловимо шансів потрафити в «обраних». Чи ти бачиш, нас ніжно ведуть до логічного енду. Ох, я рада – мені бракувало «смачного» моменту. Трохи смішно – я тільки навчилася бути доброю. | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19292.html | ||||||||||||||||||||||||