| Я липну до тебе, як до мокрих долонь липне теплий пісок.
Як в липні не знаєш куди себе діти, а діти жінок не твоїх Навчають серце радіти кожномубожому дню аж до кісток. Морозиво топиться і розтікається по руках, які треба вмити. Коли переплисти Дніпро – на другому березі польові квіти. Мені б їх зігріти, мені б їх… За пазуху – повний мішок веселого, заржавілого літа. Вода завжди мене рятувала, вода – ідеальна субстанція. На тілі твоєму сонячні зайчики займаються танцями. Я хочу до тебе, я більше не можу терпіти – ділитись на двох. Коли у очах сумних почне танути сніг а зорі холодом мерехтіти, Мені б їх зігріти, мені б їх… | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19832.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||