2012-08-29 : Літ. редактор : Лисиця

Абрикос за моїми вікнами махає вітами. Наче мати кличе: «Прилинь-но, прилинь до берега». А я, мов лисиця хвора, залізла у темну нору і, прикусивши хвіст, пильно чекаю ворога… А чому б не чекати месію чи гостя з Росії, який привезе ми канфєткі та всякі бараначкі? Ні, я не маю сили ждати червоних вітрил. Вже попадалась мисливцям, і я вже ущент зранена. Страх – мов на шиї зашморг, і знову страшно відчиняти чужим чи своїм розстеляти душеньку. Ні, я не маю наснаги власним тілом долати спрагу всіх молодих мисливців. Бо я вже, як міль, придушена. І тільки у грудях так боляче б’ється – «тік-так» – годинник, заведений Господом. І я, замордована гаспидом, шепочу йому: «Ти лиш не збийся, ти лиш не збийся. Дограй цю ударну партію, поки я тут, наче хвора лисиця, зализую власну апатію. Я ще носитиму царську мантію… з інших убитих лисиць».

КОММЕНТАРИИ Ivan Kulinski 249765   2012-08-29 19:45 гадаю, щоб назбирати на мантію, тра добре потрудитися. для початку навчитися свіжувати) за перші два рядки вгачу +2. Chinasky 249774   2012-08-30 16:17 Дуже вподобало. Подякував. олейна 249780   2012-08-30 21:48 у вибране, дякую nlo 249790   2012-08-31 10:11 а мені якось не дуже... Б.О. Та, что на ушко шептала 249819   2012-09-03 11:16 плюс Фэри 249962   2012-09-07 09:16 ого как! Спасибо!

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19864.html