| Привіт, Лесики.
У мене всьо ніштяк. Зараз тимчасово живу в селищі міського типу Пітсбург Пінгвінз автономної республіки Віргінія. Тут як і у Кийові є своє БЖ, де ся збирают і тусуют кришнаїти, буйдісти і німфоманки. Є ще троха металістів, але вони заповзають у давньоосірійський склеп і слухають там Акцепт Удо Діркшнайдера. Вчора здибав там Rudu Gannu. Її сідниці мені наснились напередодні в маршрутному таксі. Сон в руку. Подарував їй квітку ехінацеї, два пакєта присоленого попкорну і білу троянду з картофлі. Ми пішли з нев до ТриДі сінематографу на перегляд російської стрічки «Патрясающій Ілья». Коли події вже наближалися до розв’язки, Rudа взяла свою тендітною правичкою мого бобра і я загубив сюжетну лінію. Шо ше? Я хз. О_о. Слухайте-но сюди, мії маленькі олюблені кришнаїті. Я тут зробив хріновуху. Це норкотєг, піздєц. Я не можу жити без хріновухи. Бухаю щоденно. Сьоннє припустимо ДН моєї четвертої чакри. Я си напив. Завтра я теж набуюси. Хріновуха форевер!!!! А ще зробив Зубровку. Це нє норкотєг, але теж піздєц. Бо калганівка вже набридла. Найближчим часом планую замутити Бєхєровку. Це буде не піздєц, але повний норкотєг. Приїздіт на дегустацію. Познайомлю вас з цікавими дівчатками. Заліземо в склєп до сатаністів. Цьом. Лист 1.2. 108 сєрокопій. Здоров будь, бобродію! Твої листи приходять до мене не завжди вчасно, бо я перебрався на зелене горище, трохи правіше і вгору за течією Рікі-Тікі-Таун. Просто там хутко і жваво нереститься жерех, а мені то пре. Та я стараюся їх (твої листи) зберегти на потім і читати вголос, довершено і мантровито… коли здохне бабине літо і пожовкне асфальт. Мій сусід – дідо Армстронг – старий чортяка – змайстрував ракетобіль. Плануємо якойсь подорожувати до Уошінгтону, але, якшо відверто, то я на балабосі вертів такі подорожі. Пригод вистачає і тут у Пінгвінзі. Наприклад: я мандрую понадвечір до сільмагу, де роблю 108 сєрокопій, нарізую з них тонкі білі смужки, міксую вночі під ковдрою, а потім ми з моїм Балабосом пару-трійко місяців шпілім у лото-забаву. Доречі, від того часу як ти поїхав майже нічо не змінилося. Як завше Чорт інколи бикує і ходить до лісу посидіти на пні, посмердєти на природі своєю асоціальністю. Наче все… В сільмазі зара сезон ківі. Дядько Лінкольн каже, що їсти зовсім нічого: одні овочі, овочі і йогурти. Але ми з того не харчуємось і вже тиждень купуємо афганський рис у пана Кена Кізі. В тому є щойсь китайське, каже балабос. Він у нас поет. Приїзди до нас на щиру зимівку. Закрили в липні 47 літрів яблуневого повидла, чи як то тут кажут місцеві аборигени – джему. За місяць вже будуть кошенята і три кроти невідомої індонезійської породи. То має тебе реально вперти. Завжди твої. Чорт і Балабос. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19874.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||