| неймовірна спрага за твоїми очима
за плечима у мене розчиняється простір я виходжу з нізвідки і йду в собі просто крізь будинки, заводи, трамваї і в космос… я не маю ні права, тим паче причини і борюся з залежністю тихими співами я боюся що я вже попав в систему некеровану мізками, жодним правилом де згортаються плани і палять схеми під прицілом твоєї чарівної оптики... | ||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20386.html | ||||||||