2013-06-30 : Байкот : Тіпа всі при ділах і умні, тіки срать не просяця
[Имя автора было скрыто первые сутки]
| Тіпа всі при ділах і умні, тіки срать не просяця
– Е-е, пасажир! Приїхали. Покідаєм вагон. Ну й голос у цьої проводніци… Открив по очєрєді свої глаза. Вродє вже на мєстє. Кругом суєта. Вокзал, вагон, перон... Ожидаю чогось класного. Хотя, як тепер дальше не в курсі совсєм. Буду дєйствувать по обстоятєльствам. Може не туда попав? Хотя мені щас пофіг. Вродє би все нове. Не те шо раньше. Впрочєм є плюси – не холодно... Вокруг якісь озабочєні людлішки. Тіпа всі при ділах і умні, тіки срать не просяця. А голі животні возлє урн махають хвостами. Такі приятні аж до оскоми. Набиваюця в друзя. Аж подозрітєльно, як несповна розуму вони. Приятность ця лякає до ужаса і трясучки. Внєзапно донеслись із толпи знакомі голоси: "Смотри туда. Вон тот. А ето точно он?" "Он" натягнув сірий капюшон і тікать. Голос слідом:"Может не он...Ти дура? Он здесь один так подорвано одет" Накрилося все. Навєрно. Я ж тут інкогніто. Хоча кажеця, шо вже нє – розсєкрєтили. Ті дві за мною слєдом, вже дихають у спину. Хватають за штани й просять остановиця. Одна блондинка, а друга не знаю, бо запнута Ярким платочком, як матрьошка. Постой. Куда ти дурачьок? Ми твої мєчти! Ми сбудємся – только прикажи! Оці стройні полуголі дєвки бодібілдерші лишні тута. Нєужелі мені нильзя побуть в одиночєствє Вже даже і названіє до стіха примав лєве – нє... Добрались таки сучки і до моїх снов. | ||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20479.html | ||||