| М'яка, мов дотик кицьки, гра.
Цей тихий танок двох Серед облич байдужих. Побіжний погляд крадькома. Слова, що важать більше звуків, Сплітаються у павутиння візерунків, Бринять і тануть. Ніжний доторк рук. Повітря, мов єлей, стає густе і душне. Миттьова метушня, І ледь помітний усміх. Три — два. Шал хвилями наповнює буття. Не вартує уваги Життя без шалу — Журне болото забуття. Бувай. До завтра. Доки не догрались. Лиш серце щемить. Йому не до пуття Розумні пристрасті. Та в серця не питають. – Бувай. – До завтра. Жарко дні згоряють. То тільки гра. То всього лише гра. | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21168.html | ||||||||||||||||||||||||