| ще не знав
що на жовтій дорозі між піль чигає невороття вічне мій друже від переймів до чорного оксамиту груші та яблука соколи і хорти десь на узліссі плечем накрившись на місяць перехрестившись лежав як бува летять між стрім'ям і ямою згадуючи нічого такого що спало б на думку тверезому як чому і чиїм карбом не закінчує холостого ходу маховик незабудей чемний будь яблука будь руки так тримай і наперекір тому що спіткало й ловило тебе і впіймало тебе не бувши навіть ймовірним так за мною повторюй господи хай це буде хто завгодно але не я хай це буду, якщо захочеш я і сім найшвидших найнавченіших хортів глупої ночі виймається з серця пагін береться до ніг земля діамантовий пил осідає на голови нас і нічого такого що спало б на думку тепер як приходиш в порожню кімнату з-за гір і узгірь і лежиш долілиць ще хвилину не відключаючись розуміючи врешті решт нічого такого | ||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21199.html | ||||