2020-07-26 : Ivan Kulinski : Свобода
| Ну ось я знову засів за писанину
на ґанку з кавою люлькою і зливою все як годиться і пес вовтузиться під столом у такт музиці клавіатури і громовиць тепер ви зітхнете з полегшенням так так так кулінський собі не зрадив не упіймався бо: «чому ти нічого не пишеш?» бо: «кинув бухельце, видалився із соцмереж, не написав за рік жодного віршеняти, що далі?» — питали мене ви. Ок проїхали про що ж мені написати окрім цієї грози під гуркіт якої дуже зручно було б застрелитися про жінок звісно а як же про жінок та любов інакше вам буде скучно а мені й поготів не про випадкову свободу ж чи буття замість удавання. Почнемо з жінок. Кожна жінка знаходила в мені щось жахливе мерзенне низьке і слабке тож я навіть не знаю, як це все в мені поміщалося. Я був недостойний їхньої любові недостойний цих прадавніх вимог завойовувати вічні почуття і минущу плоть одна сказала мені це в перший же день знайомства та більшість трималися значно довше. Отже про жінок поговорили тепер про любов. Зараз ті хто полюбляє цитати великих людей у фейсбук повинні закрити сторінку якщо це читаєте ви або встати і вийти із приміщення якщо це читаю я. Поїхали. Любов це свобода не бути собою бути не лише собою а інколи не бути взагалі. Любов це двоє старих відразливих для тих хто закрив сторінку і вийшов із зали людей які збираються вкладатися спати у фільмі Роя Андерсона: «— Що ти там робиш? — Стою. — Може, ти ще й думаєш? — Звичайно, я думаю. — І про що ти думаєш? — От ти запитала, і я забув. — А про мене ти не думаєш? — Ні. — Ти ніколи про мене не думаєш. — Що ти кажеш? — Я кажу, давай спати, завтра буде новий день. — Що? — Завтра буде новий день. — Так, завтра буде новий день. — Що ти кажеш?» Любов це коли один з них засинає щоб не прокинутися а інший не будить його дає йому спокійно у сні у собі у світі єдиному справжньому вийти із окопу залишивши всю спорягу податися геть лягти серед поля нехай це буде кукурудзяне поле і чекати доки небо спуститься так низько щоб його розчавити. Судмедексперти запишуть приміром «гостра дихальна недостатність спричинена інтоксикацією» а насправді це любов ясність світло вчасність свобода. Отже хто тут ще лишився — доки шелестить листя і бубнявіють качани доки зорі всі ваші а рідна земля чужа доки маєте слова і почуття щоби кидати їх із окопу на поживу добрим людям і на погибель своїй минущості — освітлюйте ніч і воздавайте собі справжнім тим що високо. Любіть і сяйте. | ||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/21701.html | ||||||||