2005-09-06 : Сум : ххх

Вона йшла, кроками малюючи На піщаних дорогах життя, Ні про кого із нас не сумуючи, То вона була, жаль що не я. Доторкаючись зоряних ліній, Танцювала на грані буття А волосся було сиве-сиве, То вона була, жаль що не я. Залишаючи вітру неволю Сонцю смуток а світу тривогу, Жаль що я не зустрілась з тобою На тіх самих піщаних дорогах. Де тепер ти, шукаю усюди, Починаю з початку, йду геть Мені б бачити тебе секунду Сиву подругу мою - смерть.

КОММЕНТАРИИ Alito 51738   2005-09-06 13:12 Не шукай і не сумуй за смертю передчасно- ще зустрінитесь....) shepel 51746   2005-09-06 14:12 не сподобалось я 51747   2005-09-06 14:16 ты падыхаешь от нежности от какой-то там свежести... нда, хороша маша, да не наша, не моє. Алекс 51758   2005-09-06 18:41 Не моё однозначно. БС 51777   2005-09-06 23:51 дуже сподобалось! собака 52003   2005-09-07 22:33 верлібри сподобались більше. точніше, дійшли до серця, принаймні деякі рядки.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/5904.html