| Пасмами сну у долоні лягу
Розпущу косу Що було тієї ночі в Сантьяго? Лише неприбранний посуд... Знаеш, я лину на сьоме небо Медом у соти Нехай перехожі ковтають слину Хіба я проти? Мости ще не зведено, і так вдосталь Наламано дров Ти мій у злічені секунди прист-росту І телефонних розмов. Тебе обіймати, на жаль не виросте десять пар рук. Рукопис скоро потрібний випростаеться Вийде у друк. | ||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9500.html | ||||||||||||||||||||