2006-10-13 : Аня Раскі : Римоване життя)
| Мені вже рік, я так валаю,
і ніхрена не понімаю. Мені вже три, встаю я рано, прошу: пожрать, поспать, до мами. Мені вже 5, я маю фарби я хочу в школу, й ляльку барбі. мені вже сім, а скоро вісім всі хлопці в класі мене бісять Мені 13, я - чарівна як кут тупа, як швабра рівна, Мені чотирнацять, я вперта я всім кричу, що хочу вмерти. Мені 15, нєдатрога, я раз на тиждень брию ноги. Мені 16 вже, то сталось! я вперше з ним поцілувалась. 17 є, до школи вранці ром-кола, хлопці, дикі такці. о 18, тута... етаа... купляти можу сигарети. Мені вже 20, скільки можна я аддалась нєастарожно. 21, життя лайно, бо він пішов з другой в кіно Вже 22, і я без страху все посилаю ніжно на хуй... Согодні пить - як не крути, Мені сьогодні 23. У мане Гітлеровскі плани, Позичити б грошей у мами... Минають роки час летить, То так прикольно - просто жить. | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/9818.html | ||||||||||||||||