| десять кроків жовтня
в напрямку від тебе, і дороги назад не знайти. бо дощ осінній зрадливо холодними потоками стирає мої сліди.. ти - недосяжний, як лінія горизонту, і так само оманливо близький. ховаєш за собою сонце і зграї сумних, відлітаючих у вирій птахів. сам знаєш, що печаль - не просто відсутність посмішки. нащо тоді ці слова, сказані з ніжністю, але.. поспіхом і пошепки? ................................... десять кроків жовтня в напрямку, зворотньому до того, яким летять птахи. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9830.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||