2006-10-26 : Вадиm : Пусте

Знову сумно, малюю вдома. І кімната немов пустеля. Розтікаються так знайомо свіжі крапельки акварелі.. Так годину, а потім чую в телефоні знайомий голос. Він нагадує «час не спиниш», треба знову ставати в коло.. І тоді поглинають справи, метушня і все те, що «треба» На малюнку удома трави я лишаю, і сине небо. Так я іноді залишаю, або просто приношу в жертву те, що нібито другорядне, але не дає померти.

КОММЕНТАРИИ ясмаленькойбуковки 95126   2006-10-26 12:46 а мы тоже утро с акварели начали) Шандрук 95130   2006-10-26 13:06 таг, і я певний чаз акварелі егзблюядував. цігаві речі можна робити. а що за не дає вмерти? тобто коли не ріжні гарні дрібниці типу акварелів то можна врізати дуба? ого. Мне впадло было писать мое имя 95134   2006-10-26 13:29 Класно, мені понравилось?) PieceOfSoul 95140   2006-10-26 14:07 Перший і останній куплети - супер, решта теж нічого) Свирель 95145   2006-10-26 14:21 молодец Вадим. мне понравилось Вадиm 95153   2006-10-26 14:44 Шандрук гаряче, гаряче)), але "померти" не так буквально, як у попередньому вірші) Та для мене це не у двох словах. льорчик 98897   2006-12-19 02:08 добре Вадиме, ти надихаєш на приємне Чайка 101293   2007-01-27 09:45 очень близкое и даже родное:)

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9975.html